Як вибрати функції для MVP-проекту: User Story Mapping та інші методи

Уявіть: є класна ідея для продукту. Настільки класна, що вже хочеться все зробити ідеально – додати всі фішки, які тільки спадають на думку. Але стоп. Перш ніж кидатися в бій, потрібно вибрати, з чого почати. А саме – які функції повинні увійти в MVP (мінімально життєздатний продукт)?

Чому це важливо? Тому що якщо MVP перевантажений, можна витратити час і гроші на те, що, можливо, взагалі нікому не потрібно. А якщо він занадто порожній – ніхто не зрозуміє, навіщо твій продукт існує.

У цій статті розповімо, як не заплутатися і вибрати тільки те, що реально потрібно на старті. Ми розберемо, що таке User Story Mapping і чому іноді краще просто поговорити з людьми, ніж придумувати все самотужки. Погнали розбиратися!

Коли з'являється ідея продукту, дуже хочеться відразу запустити «щось круте»: з купою функцій, ефектів, кастомізацією, унікальним дизайном і взагалі – щось «вау». Але на старті це може бути пасткою.

Саме тут на допомогу приходить MVP – мінімально життєздатний продукт. Це спосіб швидко перевірити ідею, не витрачаючи купу часу і грошей. Але щоб мінімальний продукт спрацював, важливо не просто зробити «щось маленьке», а грамотно вибрати, що саме має увійти в першу версію. Давайте розберемося!

Визначення та ключові принципи МВП

MVP (Minimum Viable Product) – це не урізаний продукт, а набір ключових функцій, які дозволяють користувачеві отримати цінність прямо зараз. Це перший робочий варіант ідеї, в якому є тільки найголовніше – та функція, заради якої людина взагалі повинна зацікавитися рішенням. Це як чернетка, яку вже можна використовувати і зрозуміти, чи варто писати фінальну версію.

Коли почнеться розробка MVP-проекту, головне – не догодити всім і не побудувати міні-версію ідеального продукту. Головна мета – зрозуміти, що дійсно важливо для користувача і що він буде використовувати прямо зараз. Саме тому правильний вибір функцій – не просто технічний крок, а стратегічне рішення.

Стартовий запуск повинен бути як ліхтарик у темряві – не освітлювати весь ліс, а підсвічувати одну стежку, по якій можна піти далі. Якщо увімкнути всі прожектори відразу, можна засліпити себе і не зрозуміти, куди насправді потрібно рухатися. А ось якщо сфокусуватися на одній-єдиній функції, яка дійсно важлива – відразу стає ясно, працює ідея чи ні.

Помилки при виборі фіч і їх наслідки для бізнесу

Одна з найпоширеніших помилок при створенні MVP – спроба втиснути в нього занадто багато функцій. Здається логічним: чим більше можливостей, тим вищий шанс, що користувачеві щось сподобається. Але на практиці відбувається зворотне – продукт втрачає фокус, стає громіздким, складним у розробці та незрозумілим для користувача.

Ще одна помилка – спиратися не на реальні потреби аудиторії, а на внутрішні припущення команди. Замість того, щоб з'ясувати, яка функція дійсно важлива на старті, додають все підряд – чати, фільтри, повідомлення, кастомні аватари – і забувають про головне: навіщо взагалі цей продукт існує? Анімації, складні переходи, персоналізація, круті дизайни – все це класно, але тільки не для першої версії. Важливо не вразити, а перевірити ідею. Якщо продукт не вирішує проблему, жоден «вау-ефект» не врятує.

Коли ідеї вирують, хочеться відразу переходити до дизайну, функцій, фіч... Але якщо не вибудувати логіку, МВП ризикує перетворитися на набір випадкових кнопок. І ось тут на допомогу приходить класичний і дуже робочий інструмент – User Story Mapping.

User Story Mapping – це метод візуального планування продукту, при якому весь користувацький досвід розкладається у вигляді карти: покрокова послідовність дій користувача поєднується із завданнями розробки, щоб визначити пріоритети і сформувати мінімально життєздатний продукт (MVP), що допомагає команді побачити продукт і зрозуміти пріоритезацію.

Mapping story – «карта користувацьких історій» – це спосіб поглянути на продукт очима користувача і зрозуміти, які дії він здійснює від початку до кінця. Це як візуальна історія подорожі користувача всередині вашого сервісу, розбита на кроки, завдання і функції.

Юзер сторі маппінг (або User Story Mapping) допомагає команді побачити, що дійсно важливо в першій версії продукту, а що можна додати потім. Він структурує хаос, вибудовує пріоритети і перетворює абстрактну ідею в чіткий план з фокусом на користувача.

Принципи та етапи User Story Mapping

Mapping story починається не з продукту, а з користувача і його мети. Не потрібно запитувати себе «що б нам ще прикрутити», а краще задатися питанням «що людина хоче зробити, і як ми можемо їй допомогти?».

В основі User Story Mapping лежать три ключові інструменти, які допомагають краще зрозуміти користувача і його взаємодію з продуктом: User Persona, User Journey і User Story.

User Persona – це вигадані, але реалістичні персонажі, що представляють різні типи користувачів, які будуть взаємодіяти з продуктом. Кожна User Persona описує: вік, професію, інтереси, проблеми і цілі користувача, як користувач використовує продукт і які у нього очікування.

User Journey (Шлях користувача) – це карта всіх кроків, які користувач проходить, взаємодіючи з продуктом. Вона включає всі етапи, від усвідомлення проблеми до досягнення мети: що робить користувач, які проблеми або потреби виникають на кожному етапі, які взаємодії з продуктом вимагають особливої уваги.

User Story – це опис дії користувача, яку продукт повинен підтримувати для вирішення його завдання. User Story допомагає команді зрозуміти, що саме повинен робити продукт для задоволення потреб користувача. Формулюється зазвичай за шаблоном: «Як [тип користувача], я хочу [мета], щоб [користь].»

Все починається з побудови основного сценарію – шляху, яким піде користувач. Цей шлях ділиться на етапи: наприклад, «знайти товар», «оформити замовлення», «отримати підтвердження». Під кожним етапом записуються дії, які людина виконує: вибрати категорію, застосувати фільтр, додати в кошик.

Потім разом з командою вирішити, які дії є критичними на старті, а які можна додати пізніше. Виходить не просто список завдань, а візуальна карта: зверху – шлях користувача, знизу – пріоритети. Такий підхід допомагає не губитися в нескінченному списку бажань, а вибудовувати MVP свідомо: від реальної поведінки користувача.

Приклади застосування User Story Mapping в e-commerce

Візьмемо класичний інтернет-магазин. Сценарій користувача може виглядати так:

1. Зайшов на сайт.
2. Знайшов потрібний товар.
3. Поклав у кошик.
4. Оформив замовлення.
5. Отримав підтвердження.

Тепер під кожен крок команда збирає необхідні функції. Наприклад, для «знайшов товар» – це пошук, фільтри, категорії. А для «оформив замовлення» – форми оплати, адреса, доставка. Але тут ключове: на старті не потрібно все відразу. У первинній версії, припустимо, можна запустити пошук по товарах і базову оплату. А сортування, відгуки, промокоди та рекомендації – залишити на потім. Саме це і показує карта історій: що потрібно, щоб користувач пройшов шлях від початку до кінця – нехай мінімально, але впевнено.

Юзер сторі маппінг дає ясність: замість «давайте зробимо мінімальний продукт» з'являється конкретне розуміння – які дії повинен виконати користувач, щоб отримати цінність. А це вже не просто MVP, а продуманий, сфокусований старт продукту, у якого є шанси вистрілити.

Іноді список потенційних функцій для продукту перетворюється на мішанину з «о, а давай ще ось це» і «нам точно потрібна авторизація через Telegram». Щоб не гадати і не сперечатися годинами, які фічі додати в MVP, існують розумні, але при цьому зрозумілі підходи. Ось кілька методів, які допоможуть не тільки розставити пріоритети, але і реально зрозуміти, що потрібно користувачам, а не просто «дамо все і більше».

RICE: оцінка ідей за 4 ключовими параметрами

Уявіть, що у вас купа ідей. Всі начебто класні, але робити все відразу – неможливо. Метод RICE – це як фільтр, який допомагає зрозуміти, які з них принесуть більше користі за менші зусилля.

RICE розшифровується так: Reach (охоплення), Impact (вплив), Confidence (впевненість), Effort (витрати). Приблизно так:

• Скількох людей це торкнеться?
• Наскільки сильно це поліпшить їхній досвід?
• Наскільки ви впевнені в цьому?
• Скільки часу і сил це займе?

Оцінювати краще кожну фічу за цими параметрами – і вийде просте число, яке говорить: «ця ідея – вогонь, а ця – нехай почекає».

Припустимо, у вас є три ідеї нових функцій для мобільного додатка планування завдань, які ви хочете додати:

1. Додати Push-повідомлення про дедлайни.
2. Впровадити темну тему інтерфейсу.
3. Інтеграція з Google Calendar.

Оцінюємо кожну з ідей за 4 параметрами:

Як рахувати RICE Score:

Найвищий RICE Score – у темної теми (7200). Її легко зробити (низькі витрати) і вона торкнеться багатьох користувачів. Push-повідомлення також дають високий бал, хоча вимагають трохи більше зусиль. Інтеграція з календарем, незважаючи на корисність, за балами поки поступається через менший охоплення і середню впевненість.

Модель Kano: базові, очікувані та WOW-фічі

Фішка Kano-моделі в тому, що вона показує, що не всі функції працюють однаково на враження користувача. Є фічі, без яких продукт просто не «поїде» – базові. Є ті, які людина очікує за замовчуванням. А є WOW-фічі – те, що викликає «вау, як зручно!», навіть якщо ніхто цього не просив.

Наприклад, у додатку доставки їжі: – базове – можливість вибрати страву; – очікуване – відстежувати кур'єра; – вау – коли тобі пишуть, що кур'єр вже біля дверей і при цьому вмикають ліхтарик, щоб ти його точно побачив вночі.

На практиці, це також може бути сучасний додаток для бронювання готелів: в його основі лежить базова функціональність пошуку і бронювання номерів, без якої продукт просто не мав би сенсу; далі йдуть очікувані користувачами можливості, такі як фільтрація за ціною, зірковістю і зручностями, відсутність яких викликала б розчарування; і нарешті, справжньою конкурентною перевагою стають вау-функції – розумна система, яка під час вашого перебування аналізує особисті уподобання і автоматично рекомендує найближчі пам'ятки та ресторани, додатково пропонуючи ексклюзивні знижки на їх відвідування, що створює відчуття персоналізованої турботи і перевершує стандартні очікування від сервісу бронювання.

Модель Кано допомагає не просто «робити більше функцій», а розуміти, які з них дійсно впливають на сприйняття продукту.

Jobs-to-be-Done: функції, що вирішують реальну проблему користувача

Метод Jobs-to-be-Done пропонує інший підхід: дивись не на людину, а на її завдання. Люди не купують дриль, тому що люблять дрилі – вони хочуть повісити полицю.

Суть в тому, щоб знайти: яку роботу користувач хоче зробити за допомогою продукту. Наприклад, людина заходить на сайт доставки не заради їжі, а щоб швидко поїсти і не відволікатися від роботи. І функції потрібно вибирати, виходячи з цього завдання: наприклад, зробити повторне замовлення в один клік або не показувати занадто багато опцій. Фреймворк JTBD – про сенс, про реальну мотивацію. І якщо зрозуміти, яке завдання вирішує користувач, вибирати потрібні функції стає набагато простіше.

Opportunity Scoring: які фічі насправді важливі для користувачів?

Іноді користувачі кажуть: «було б класно, якби ви додали ось це». Але потім витрачаєте на це місяць, запускаєте – і тиша. Чому? Тому що вони думають, що це їм потрібно. Але, як каже Сет Годін у «Це маркетинг», справжня цінність не в тому, щоб дати людям те, що вони просять, а в тому, щоб розкопати їх справжній біль і вирішити його до того, як вони самі це усвідомлять.

Користувачам може подобатися ідея нової функції, але по-справжньому запалює їх тільки те, що потрапляє в саме серце їхніх потреб. Тому суть не в тому, щоб просто слухати, а в тому, щоб бачити глибше, бути уважнішим до того, що вони відчувають, а не тільки говорять.

Часто вибір фіч – це не шахова партія з чіткими ходами, а скоріше гра в тетріс, де кожен блок повинен лягти в свій час, на своє місце і не завалити всю конструкцію. Одного методу, який би працював завжди і всюди, просто не існує. Тому найрозумніше – змішувати підходи, адаптувати їх під себе і робити стратегію живою.

Можна почати з Mapping, щоб побачити маршрут користувача. Потім – підключити RICE, щоб пріоритизувати ідеї. Далі – пробігтися по Kano, щоб не забути про вау-ефекти. А потім, коли проект росте – включати JTBD фреймворк, щоб не втратити зв'язок з реальністю. Міні-приклад поєднання методів разом:

1. Побудували User Journey: від вибору ресторану до отримання їжі.
2. Розклали етапи через User Story Mapping.
3. Пріоритизували функції через RICE (наприклад, «швидке замовлення» вище «запрошення друзів»).
4. Через Kano додали «вау-фічу» – спливаюче вікно про статус кур'єра.
5. За допомогою JTBD переконалися: мета користувача – швидко поїсти без проблем.
6. За допомогою Opportunity Scoring відсіяли низькопріоритетні побажання типу «поділитися замовленням у соцмережах».

Це як готувати складну страву: не обов'язково дотримуватися одного рецепту, головне – знати, після чого класти кожен інгредієнт.

Підходи для стартапів vs корпорацій

Стартапи і корпорації можуть користуватися одними і тими ж інструментами – але цілі, швидкість і ставки у них абсолютно різні.

У стартапі важливо швидко перевірити гіпотезу. Тут працює принцип: зробив – перевірив – викинув – спробував інше. Тому стартапам ближчі такі методи, як RICE, щоб не згоріти на марних фічах, і User Story Mapping, щоб не загубитися в хаосі.

А ось у корпораціях все інакше. Там MVP часто виглядає як міні-продукт, а кожна фіча може проходити сто узгоджень. Тут важливі моделі на зразок моделі Кано – щоб не витрачати сили на «очікувані» функції, які користувач навіть не помітить. Плюс – Jobs-to-be-Done, щоб не втратити відчуття реального запиту користувача серед бюрократії і масштабів.

Висновок? Підхід один, але стиль виконання – різний. Стартап – це «давай зробимо і подивимося». Корпорація – «давай пояснимо, навіщо робимо, і подивимося через три місяці».

Як змінювати пріоритети в міру зростання проекту?

Підхід – як GPS: важливо не просто задати маршрут, а переорієнтуватися, коли звертати, щоб не виїхати в іншу країну. А для цього – корисно дивитися на дані, на поведінку людей, на нові болі і бажання. Іноді зростання проекту – це не про «робити більше», а про «перестати робити зайве».

Проект росте, і ось він уже не в тій самій точці, де був учора. Функції, які здавалися життєво важливими на старті, тепер гальмують. А те, що тоді здавалося зайвим, раптом стає must-have. Це нормально. І головне – не боятися змінювати пріоритети. Тут ми покажемо, як зрозуміти, які пріоритети вибрати:

1. Переоцініть метрики успіху. Запитайте себе: що зараз важливіше для продукту – зростання користувачів, утримання, дохід або залученість? Приклад: якщо раніше важливим був тільки приріст нових користувачів, то тепер, можливо, важливіше збільшити LTV (Lifetime Value) або знизити відтік.
2. Проаналізуйте реальну поведінку користувачів. Використовуйте аналітику (наприклад, Amplitude, Mixpanel, Firebase) для аналізу того, які функції реально використовуються, а які ні. Приклад: якщо функція використовується менше 5% користувачів – перегляньте її пріоритет.
3. Проведіть нові інтерв'ю з користувачами. Свіжі розмови з реальними користувачами допоможуть виявити зміни в їхніх болях і бажаннях. Приклад: користувачі почали масово говорити про необхідність функції, яку ви раніше вважали другорядною.
4. Перерахуйте пріоритети за допомогою методики. Використовуйте структуровану модель типу RICE, щоб прийняти більш об'єктивні рішення. Приклад: стара ідея набирає низький Impact і високий Effort – можливо, варто її заморозити.
5. Введіть регулярні рев'ю-фіч. Раз на 1-2 місяці збирайте крос-командну зустріч і чесно відповідайте: Які функції працюють? Які функції заважають? Які ідеї втратили актуальність? Приклад: фіча була важливою 6 місяців тому, але зараз займає ресурси і не приносить результатів – її треба прибрати або відкласти.
6. Слідкуйте за зовнішніми змінами (конкуренти, ринок). Швидко реагуйте на зміни в галузі, вихід нових технологій і поведінку конкурентів. Приклад: конкурент випустив зручний офлайн-режим – можливо, варто підняти пріоритет аналогічної фічі у себе.
7. Введіть список кандидатів на видалення. Чесно визначайте, що можна прибрати або заморозити заради фокусу на більш важливих завданнях. Приклад: марні функції або складні процеси, які тягнуть ресурси і заважають зростанню.

Саме гнучкість робить стратегію живою. У підсумку ви не просто робите фічі. Ви налаштовуєте продукт як інструмент, який звучить все чистіше – у міру того, як розумієте, для кого він грає.

Продуктова робота завжди була про спостережливість, аналітику та вміння приймати рішення в умовах обмеженого часу та інформації. У 2025 році до цих навичок додався ще один важливий союзник – інструменти, посилені ШІ та автоматизацією, які роблять процес вибору функцій більш прозорим, точним і динамічним.

Тепер не потрібно покладатися тільки на статичні таблиці або суб'єктивні відчуття. Технології допомагають враховувати більше факторів одночасно: поведінку користувачів, бізнес-метрики, ризики та потенціал зростання. Інструменти нового покоління вміють візуалізувати пріоритети, знаходити закономірності, пропонувати сценарії – все це стає частиною повсякденної роботи Product-менеджерів. Приклади інструментів, які допомагають у пріоритизації функцій:

1. Aha! – дозволяє створювати стратегічні дорожні карти, використовуючи AI-підказки для вибору найбільш важливих ініціатив з урахуванням ризику та бізнес-імпакту.
2. Jira Product Discovery – інтеграція для Jira, яка аналізує ідеї, запити користувачів та дані розробки, пропонуючи розумні групування та підсвічування найбільш перспективних завдань.
3. Pendo і Amplitude – інструменти аналітики, які за допомогою ШІ знаходять приховані патерни в поведінці користувачів, показуючи, які функції реально підвищують залученість і утримання.
4. Survicate з AI-аналітикою – автоматизує збір зворотного зв'язку і знаходить в відгуках ключові теми, допомагаючи точніше розуміти реальні потреби аудиторії.

Але ключове – не в швидкості або автоматизації як такій. А в тому, що технології посилюють здатність бачити цілісну картину. Штучний інтелект не замінює мислення – він допомагає глибше розуміти, обґрунтовано порівнювати і сміливіше приймати рішення. Роль людини залишається центральною: задати напрямок, розпізнати сигнали за цифрами і вибрати не просто функціонал, а вектор розвитку.

Інструменти стають продовженням стратегічного мислення. А значить, головне питання тепер звучить не «що ми робимо першим?», а «чому саме це важливо зараз – і що це дасть нашим користувачам?».

Огляд інструментів для Product Managers

У 2025 році інструменти для Product-менеджерів – це вже не просто таск-трекери. Це екосистеми, де в одному вікні можна побачити: як користувачі взаємодіють з фічами, як вони оцінюють цінність функцій, і наскільки кожна ідея вписується в стратегію зростання.

Сучасні інструменти допомагають не тільки керувати завданнями, але й приймати стратегічні рішення на основі даних:

1. Airfocus – платформа для оцінки та пріоритезації фіч за різними моделями. Зручно візуалізує, які функції дійсно важливі тут і зараз.
2. Productboard – збирає зворотний зв'язок від користувачів і перетворює його в зрозумілий roadmap. Добре показує, що дійсно хвилює аудиторію.
3. Craft.io – універсальний простір для стратегій, цілей і завдань. Ідеальний для крос-функціональних команд.
4. Dragonboat – допомагає керувати великим продуктовим портфелем, пов'язуючи функції з OKR (Objectives and Key Results) і ресурсами.

Всі ці інструменти не вирішують за команду, але роблять процес вибору фіч прозорим і обґрунтованим. В умовах швидкості і невизначеності – це не просто зручно, а життєво важливо.

Вибір підходу до пріоритезації – це не про моду, а про контекст. У кожного продукту своя стадія, цілі, команда і навіть «температура» всередині бізнесу. Те, що ідеально працює в стартапі з командою з п'яти осіб, може абсолютно не підійти великій компанії з десятками залежностей і суворими регламентами.

Якщо продукт на старті і важливо швидко перевірити гіпотези – підійдуть прості і гнучкі методи, на зразок ICE (Impact Confidence Ease) або RICE (Reach Impact Confidence Effort). Коли пріоритети змінюються щотижня, важливо, щоб процес був легким, але при цьому дав уявлення про потенціал кожної фічі.

Якщо у команди вже є база користувачів і потрібно глибше зрозуміти мотивацію – чудово працює Jobs-to-be-Done або Kano-модель. Вони допомагають вийти за рамки побажань і побачити, які функції дійсно вирішують проблему, а які просто «приємний бонус».

А якщо мова йде про велику екосистему, де важливо пов'язати функції з цілями компанії – на сцену виходить User Story Mapping або навіть ціла гібридна система з AI-оцінкою, командним голосуванням і зв'язком з OKR.

Ідеального методу немає. Є той, який підходить саме зараз – для поточної мети, етапу розвитку і зрілості команди. Важливо не просто вибрати метод, а вміти його адаптувати, переглядати і доповнювати в міру зростання продукту. Гнучкість – теж стратегія. Ми в Brander віримо: сильні результати починаються з сильної підтримки. Саме тому ми поруч – від самого початку до повної реалізації! Зв'яжіться з нами – адже кожна велика ідея починається з першого кроку!